Цього привабливого 17-річного парубка звати Володя. На початку грудня з допомогою команди Rubikus він опинився у місті Ейндховен на півдні Нідерландів. Володя — сирота та за законами Голландії наразі не може жити самостійно.
Разом з іншими хлопцями, які ще не досягли повноліття, він знаходиться під опікою держави та живе у комуні, яка нагадує студентський гуртожиток. Ми попросили Володю поділитися враженнями та розповісти про своє нове життя у Голландії.
«Я сам родом із Маріуполя. Досі не віриться, що у мене вийшло проїхати декілька країн та опинитися так далеко! Одразу після приїзду в Ейндховен мене поселили в невелику, але затишну кімнату, розраховану на двох. Мій сусід теж хлопець із Маріуполя, приїхав раніше мене та вже влаштувався на роботу у місцевий «Макдональдс». Я теж сподіваюсь через деякий час отримати там роботу, тож зможу потроху заробляти. Наразі вивчаю мову, щоб скоріше адаптуватися. Мені видали ноутбук для навчання.
Все що потрібно для життя такій молодій людини як, я тут є: спільна кухня з просторою залою для відпочинку, музична кімната з барабанною установкою, окрема кімната де можна пограти у PlayStation чи подивитись футбол.Тут дуже різноманітно організоване дозвілля: того дня коли я приїхав, я одразу потрапив на справжнє костюмоване шоу з піснями, ми вже ходили у кіно та їздили до парку атракціонів.
Не можу сказати, що я все життя мріяв саме про Голландію. Раніше ця країна навіть не входила у мій топ подорожей, але тепер я зрозумів, що Голландія ідеальна країна для життя. І ця ідеальна картина складається з дрібниць.
Наприклад, мені подобається, що багато людей їздять на велосипедах, а машин мало. Повітря тут чистіше, немає пилу. Якщо я виходжу в дощ в білих кедах, вони залишаються білими. Мені подобається що тут комфортна зима — у середньому +5, не треба одягати три светри під пуховик ☺️.
Люди відкриті, привітні, атмосфера доброзичлива. Дивно, але всі посміхаються, навіть люди похилого віку. Тепер я сам, якщо перехоплюю погляд з незнайомцем, то розпливаюся в посмішці. Людина посміхається у відповідь і у всіх гарний настрій.
Ось так и живу тепер у новій країні з новими людьми».
Разом з іншими хлопцями, які ще не досягли повноліття, він знаходиться під опікою держави та живе у комуні, яка нагадує студентський гуртожиток. Ми попросили Володю поділитися враженнями та розповісти про своє нове життя у Голландії.
«Я сам родом із Маріуполя. Досі не віриться, що у мене вийшло проїхати декілька країн та опинитися так далеко! Одразу після приїзду в Ейндховен мене поселили в невелику, але затишну кімнату, розраховану на двох. Мій сусід теж хлопець із Маріуполя, приїхав раніше мене та вже влаштувався на роботу у місцевий «Макдональдс». Я теж сподіваюсь через деякий час отримати там роботу, тож зможу потроху заробляти. Наразі вивчаю мову, щоб скоріше адаптуватися. Мені видали ноутбук для навчання.
Все що потрібно для життя такій молодій людини як, я тут є: спільна кухня з просторою залою для відпочинку, музична кімната з барабанною установкою, окрема кімната де можна пограти у PlayStation чи подивитись футбол.Тут дуже різноманітно організоване дозвілля: того дня коли я приїхав, я одразу потрапив на справжнє костюмоване шоу з піснями, ми вже ходили у кіно та їздили до парку атракціонів.
Не можу сказати, що я все життя мріяв саме про Голландію. Раніше ця країна навіть не входила у мій топ подорожей, але тепер я зрозумів, що Голландія ідеальна країна для життя. І ця ідеальна картина складається з дрібниць.
Наприклад, мені подобається, що багато людей їздять на велосипедах, а машин мало. Повітря тут чистіше, немає пилу. Якщо я виходжу в дощ в білих кедах, вони залишаються білими. Мені подобається що тут комфортна зима — у середньому +5, не треба одягати три светри під пуховик ☺️.
Люди відкриті, привітні, атмосфера доброзичлива. Дивно, але всі посміхаються, навіть люди похилого віку. Тепер я сам, якщо перехоплюю погляд з незнайомцем, то розпливаюся в посмішці. Людина посміхається у відповідь і у всіх гарний настрій.
Ось так и живу тепер у новій країні з новими людьми».